Оновлення серверної інфраструктури
та системи резервного копіювання

Поточні шість хостів разом мають близько 40 фізичних ядер поколінь 2007–2012 років та 144 GB пам'яті. Один новий сервер із 32 сучасними ядрами та 128 GB пам'яті перекриває це навантаження з кратним запасом — а таких серверів буде два, у різних офісах. Пам'ять узята з розрахунку на поточну потребу: половина слотів залишається вільною, тому подвоєння до 256 GB не потребує заміни встановлених планок.

Серед наявного обладнання MG-4 єдиний придатний: вісім відсіків, дві сокети, 48 GB пам'яті та вбудований модуль віддаленого керування iLO. Його 12 ядер достатні і для обслуговування архіву, і для аварійного запуску двох-трьох критичних машин, якщо обидва офіси стануть недоступні.

Третя закупівля не потрібна — витрати обмежуються дисками, приблизно 55 000 ₴ (розділ 3.2). Це дає 12 TB архіву, чого завдяки дедуплікації вистачає на 2–3 роки при поточному обсязі даних.

Обмеження, яке варто знати заздалегідь: корпус висотою 1U приймає лише диски формату 2.5″, а вони обмежені приблизно двома терабайтами кожен. Стеля цього вузла — 12 TB, підняти її вже нічим. Платформа 2009–2010 років також споживає більше електроенергії та не має гарантії. Коли архів заповниться, вузол замінюється окремим сервером — варіанти залишені в розділі 3.2 як план подальшого розвитку.

Вузол архіву — сховище, а не робочий вузол. Віртуальні машини на ньому в штатному режимі не запускаються, тому потужний процесор там не потрібен. Критичні для цієї ролі параметри — мережева карта, дискова підсистема та якість каналу зв'язку. Запас потужності 6 ядер / 64 GB залишений тільки як аварійна страховка: у сценарії, коли недоступні обидва офіси, на ньому можна тимчасово підняти дві-три найважливіші машини, щоб бізнес не стояв.

Різниця в ціні між звичайними SAS-дисками та SAS SSD зараз становить близько 23 000 ₴ на весь сервер — при різниці в швидкості випадкових операцій у кілька сотень разів. Саме випадкові операції визначають відчуття «швидко чи повільно» при роботі з базою 1С і в термінальних сесіях, коли двадцять користувачів одночасно звертаються до диска.

Тому механічні диски для продуктивних серверів не розглядаються: економія несуттєва, а наслідки відчує кожен користувач щодня. Механічні диски залишаються там, де вони справді доречні — у сховищі резервних копій, де запис послідовний.

Резервна копія та дискова надлишковість вирішують різні задачі. Копія відповідає на питання «як повернути дані», надлишковість — «як не зупинитися». Без дзеркала відмова одного накопичувача означає негайну зупинку віртуальних машин, вимкнення хоста для заміни диска й відновлення з копії — реально це від половини до повного робочого дня простою плюс повторне введення документів за останні години. З дзеркалом та сама подія — це лише повідомлення в системі керування: диск міняється «на гарячу», масив відновлюється у фоні, простій і втрата даних нульові.

Для продуктивних серверів A і B за потреби можна запросити ще одну пропозицію — на Supermicro SuperServer. Це повноцінні серверні платформи корпоративного класу з реєстровою пам'яттю ECC, дубльованим живленням, відсіками NVMe з гарячою заміною та керуванням IPMI без окремої ліцензії. Тут ідеться саме про заводські сервери, а не про збірку — на офісних вузлах, які тримають робочі дані, конфігурації з побутових комплектуючих не розглядаються.

Архів навмисно будується без надлишковості: усі 12 TB віддаються під дані. Це припустимо саме тут, бо цей вузол — третя копія: робочі дані живуть на серверах A і B, а свіжі копії за останній тиждень — на MG-1 і MG-2 у самих офісах. Відмова диска в Локації 3 не призводить до втрати робочих даних.

Що при цьому реально втрачається — довга історія копій (місячні зрізи), тобто можливість відкотитись на кілька місяців назад. Це найцінніше саме у сценарії з шифрувальником, який міг тихо працювати в системі тижнями.

Тому рекомендація на етапі налаштування: розділити диски на кілька окремих сховищ, а не збирати їх в один спільний масив. Тоді відмова одного диска забирає лише свою частину архіву, а не всі 12 TB одразу. Це нічого не коштує, лише інша схема розбиття при встановленні.

Вузол архіву — це третя копія даних, не критичний вузол: навіть його повна відмова не спричиняє ні простою, ні втрати робочих даних, бо вони живуть на серверах A і B, а свіжі копії — на MG-1 і MG-2. Саме тому заводська підтримка з виїздом тут не має тієї ваги, що на продуктивних серверах, а комплектуючі до збірки на Supermicro купуються в будь-якій крамниці наступного дня.

Натомість цей варіант дає у півтора рази більший архів за втричі меншу суму та запас на розширення до 14 дисків. Причина різниці в ціні проста: у Dell і HPE диски продаються з суттєвою вендорською надбавкою, тоді як тут ставляться звичайні накопичувачі з роздрібу. Пам'ять з корекцією помилок, віддалене керування IPMI та ZFS-контроль цілісності при цьому зберігаються — тобто на надійності зберігання не економимо.

Якщо ж принципово важливо мати всю інфраструктуру в одного вендора з єдиним договором обслуговування — беремо варіант 1 або 2, це цілком робоче рішення, просто дорожче за терабайт.

Для варіантів 1 і 2 сервер попереднього покоління з відновленого фонду (Dell T440 / R540, HPE ML350 Gen10) коштує орієнтовно $2 500 – 4 000 і за характеристиками повністю закриває цю роль. Умови: платформа не старша за 2018 рік, підтримка дисків 3.5″, пам'ять ECC, робочий модуль віддаленого керування та гарантія постачальника від 12 місяців. Диски в такому випадку беруться тільки нові — на вживаних накопичувачах архів резервних копій не будується.

У всіх трьох варіантах вище вказано RAID-Z2, і це не суперечить рішенню будувати архів на MG-4 без дзеркал. Причина в різниці ролей: на MG-4 відмова диска забирає частину історії копій, тоді як робочі дані та свіжі копії залишаються в офісах. Сервер заміни ж розрахований на довгий термін і значно більший об'єм, де втрата архіву відчутніша.

Технічна причина, чому це взагалі має значення: Proxmox Backup Server зберігає не окремі файли-архіви, а спільне сховище блоків — однакові фрагменти використовуються одночасно багатьма копіями різних машин. Тому втрата одного диска пошкоджує не одну копію, а частину багатьох збережених станів відразу. Саме через це на MG-4 рекомендується розділити диски на кілька незалежних сховищ: щоб відмова обмежувалась своєю частиною.

У базовій комплектації модуль керування працює в урізаному режимі — віддаленої консолі та підключення образів там немає. Постачальники часто не включають потрібну ліцензію в пропозицію, тому її слід вимагати явно й перевіряти в специфікації:

• Dell — потрібна iDRAC9 Enterprise (або 16G Enterprise). Версії Basic та Express не дають віддаленої консолі й не підходять.
• HPE — потрібна ліцензія iLO Advanced. Базова iLO Standard дозволяє лише вимкнути та ввімкнути сервер, без повноцінної графічної консолі.
• Supermicro — ліцензія не потрібна: IPMI з віддаленою консоллю та підключенням образів входить у плату (модель з літерою «F» у назві). Це помітна перевага варіанта 3, бо ліцензії Dell та HPE додають до вартості кожного сервера відчутну суму.

Ліцензія має бути безтермінова, а не пробна на обмежений період.

На серверах поколінь DL360 G5 встановлено iLO 2, і ліцензія на віддалену консоль для них, найімовірніше, відсутня — купувати її для обладнання 2007 року недоцільно. Для цих двох вузлів питання не критичне: вони стоять безпосередньо в офісах, де є персонал і фізичний доступ. Базового керування живленням через iLO 2 достатньо. Якщо потреба у консолі все ж виникне — ставиться зовнішній IP-KVM-перемикач, це недорого й не залежить від вендора.

Зверніть увагу на структуру: базова платформа — 450 000 ₴, а комплектуючі до неї — ще близько 285 000 ₴. Тобто повна конфігурація виходить приблизно вдвічі дорожча за базову ціну. Це корисне правило при читанні будь-якої пропозиції «сервер від N тисяч».

Реальні можливості зменшити суму, у порядку вигоди:

• Попереднє покоління — R750xs замість R760xs. База відчутно дешевша, а пам'ять DDR4 коштує вдвічі менше за DDR5. Для цього навантаження продуктивність практично не відрізняється. Очікувана економія — 150–200 тисяч ₴ на сервер.
• Відновлений сервер (R750 або R650) з новими дисками. Повністю укомплектований — орієнтовно 350–400 тисяч ₴, тобто вдвічі дешевше за новий. Компроміс — гарантія постачальника замість заводської.
• Накопичувачі сторонніх виробників (Micron, Samsung, Kioxia) тієї ж специфікації замість брендованих Dell — економія близько 75 000 ₴ на сервер. Нюанс: iDRAC показуватиме попередження про неоригінальний диск, і при зверненні щодо сховища підтримка попросить їх від'єднати.

Рекомендація: запросити кілька пропозицій в однаковій комплектації — нову платформу та відновлену — і порівняти. Різниця може виявитись більшою за очікувану, а продуктивність для цього набору задач достатня в обох випадках. Детальніше про відновлене обладнання — у розділі 3.6.

Зазвичай на серверах, що тримають робочі дані, економити не радять. Але в цій архітектурі ризик уже знижений самою схемою: два сервери реплікують критичні машини один одному, а копії зберігаються на трьох рівнях. Відмова одного вузла не зупиняє бізнес — сервіси піднімаються в іншому офісі.

Саме ця властивість робить відновлене обладнання виправданим. Якби сервер був один і без реплікації — такий компроміс був би необґрунтованим, і ми б його не пропонували.

Що при цьому беремо тільки новим, без винятків: накопичувачі. Ступінь зношеності вживаних SSD перевірити достовірно неможливо, а це саме той компонент, від якого залежать дані.

Постачальник пропонує гарантію ступенями, з надбавкою до ціни: 24 місяці — базово, 36 місяців — плюс 16%, 48 місяців — плюс 32%, 60 місяців — плюс 48%.

Рекомендуємо брати 60 місяців. Обладнання віком 7–9 років має зростаючу ймовірність відмови зношуваних вузлів — блоків живлення, вентиляторів, елементів живлення материнської плати. Навіть з надбавкою 48% сумарна ціна залишається помітно нижчою за нову платформу, а термін гарантії збігається з планованим строком експлуатації.

Перед замовленням обов'язково уточнити три речі:

• На що саме нараховується відсоток — на всю конфігурацію чи лише на базову платформу
• Що покриває гарантія — лише заміну комплектуючих чи також роботи; чи є підмінне обладнання на час ремонту
• Строк реакції — скільки днів від звернення до заміни. Для сервера, що обслуговує офіс, різниця між «наступного дня» і «за два тижні» принципова

• Service Tag — за ним на сайті Dell перевіряється заводська комплектація: скільки процесорів, планок пам'яті, який контролер. Продавець це підмалювати не може
• Скріншот iDRAC → System Inventory — показує фактично встановлене зараз, а також лічильники наробітку
• Рівень ліцензії iDRAC — потрібна Enterprise, з віддаленою консоллю (розділ 3.4). На відновлених серверах вона часто вже є від попереднього власника, але це треба підтвердити
• Два блоки живлення у комплекті, не один
• Контролер у режимі HBA або можливість його перевести — під ZFS (розділ 3.1)
• Стан зношуваних вузлів — чи замінювались вентилятори та термопаста при передпродажній підготовці

Перша повна копія — це близько 3 TB даних. По каналу 100 Мбіт/с її передача займе понад три доби безперервної роботи. Тому первинне наповнення виконується фізично: MG-4 спочатку підключається до локальної мережі офісу, отримує повний архів за години, і лише після цього встановлюється в Локацію 3. Далі по інтернету ходять тільки щоденні прирости — це десятки гігабайт, тобто хвилини роботи каналу.